Марія Корнієнко: Про мене

Моє ім’я ви вже прочитали. Або раніше знали, а на цей сайт прийшли, щоб більше дізнатися, хто я, і що я роблю.

20 фактів про мене

Що я роблю, можна описати двома словами: шию та малюю. Шию торбинки, гаманці, подушки та магнітики (так, їх теж!). Малюю на сумочках, які пошила, або на дошках, які опалила.

Шию…

…і завжди, скільки себе пам’ятаю, шила. Моя мама – професійна кравчиня. Ось чому я не можу відповісти на питання, коли навчилася шити, але легко відповідаю на питання «де». Вдома, звичайно.

Потім було швейне училище. Дев’яності роки, грошей не вистачало ні на що, треба було вчитися заробляти – чим раніше, тим швидше.

Найголовніше, чому мене навчили в Сімферопольському швейному училищі – строчити рівні строчки. Ні, нас, безумовно, іще багато чому навчили, але зараз, через двадцять з гаком років, я саме зі швейним училищем пов’язую своє вміння робити акуратні рівні шви.

Про що питають найчастіше

В швейному училищі нас вчили кроїти та шити одяг. Ази праці зі шкірою я осягала пізніше, коли потрапила на роботу в майстерню, де шили шкіряні куртки. Шити краще за все вчишся на ремонтах, саме цим я і займалася: блискавку замінити, порвану кишеню зашити… Моя сусідка по цеху між іншим показала мені, як із обрізків шкіри пошити косметичку. Це була найперша в моєму житті річ зі шкіри. Ні про який пейзаж я тоді іще взагалі не думала.

Цеху того вже давно нема, а косметички зі шкіри я досі шию. Пейзажи на них появилися завдяки ідеї моїй – тоді ще майбутній – свекрухи, яка побачила мою косметичку і запропонувала зібрати зі шматочків картинку.

Від того часу я за допомогою крейди та кравецьких ножиць створюю картинки, кількість яких вже давно перетнула десять тисяч. Мій логотип – палітра, з якої разом з пензлем стирчать ножиці, відображає сутність моєї праці. Ножиці для мене такий само “малювальний” інструмент, як і пензлик.

10 фактів про мене і про шиття

Поступово я вигадувала нові й нові гаманці та сумочки. Всі викрійки креслила самотужки. За двадцять років накопичився великий досвід і склався широкий асортимент: «в роботі» більше ніж 40 моделей. Всі мої швейні творіння умовно можна розділити на дві великі групи: всі вони або мають форму чогось, або на них що-небудь (або хто-небудь) зображується.

Малюю…

…акриловими фарбами. Мені подобається їх укривістість та здатність намертво утримуватися на будь-якій поверхні.

Акрилові фарби я відкрила для себе нещодавно. В Феодосійській художній школі, де я вчилася (треба сказати, вельми успішно), були тільки акварель та гуаш. Але справа не в фарбах. Я досі з теплотою згадую вчителів художки, які нас, галасливих бешкетників, часом лінивих, мудро вели до розуміння тонкощів композиції та поєднання кольорів. Найголовніше – вони вчили нас Бачити. А вміння малювати приходить з практикою.

Тепер я малюю на шкірі та малюю на дереві, а також розписую додатково пейзажи, що зібрала з різнокольорових шматочків шкіри. Від цього вони стають “зовсім живі з підмальовкою – навіть шум вітра чутно у траві. І шурхіт хвиль, і тепле нічне повітря…” (с) відгук замовниці.

7 фактів про мене та малювання

Кримський пейзаж…

…завжди був поруч зі мною. Я виросла в Феодосії, живу в цьому місті все життя і впевнена, що кращого місця для мене не може бути. Кримські пейзажі чудово «накладаються» на колажі зі шматочків шкіри, а я знаю Крим не просто добре – професійно. Географічний факультет ТНУ в Сімферополі – це 6 років отримання знань про Крим. Праця екскурсоводом – це 7 років практичної роботи зі знаннями про Крим. Кримські пейзажі я не просто бачила – я їх відчула. По ним неодноразово ходили мої ноги, про них розповідав мій голос, їх вітром розтріпувалося моє волосся. Те, що кримський пейзаж став частиною моєї творчості – закономірно.

Мої діти…

…іще маленькі. Складно передбачити, чим вони займатимуться в дорослому житті, але знанням про Крим та любові до творчості мама їх точно навчить – своїм власним прикладом.

А поки що моя донька з задоволенням тестує фігурні сумочки і трошки зображає з себе фотомодель.

Яке воно – життя дітей творчої мами (відео)

 

 

Мій велосипед…

…не тільки засіб швидше доїхати в магазин за хлібом. Це іще й засіб подивитися на світ. Я багато їздила у велопоходи і по Криму, і за його межами. І хоча цей сайт присвячений моїй творчості, я розмістила тут розповіді про свої подорожі. Чому? Тому що мені подобається про це писати, а моїм знайомим подобається про це читати. Якщо вам подобається читати про подорожі – заглядайте у блог.

Як ми їздили по Грузії велосипедами

Як ми їздили по Вірменії велосипедами