ручная работа
Моє ім’я ви вже прочитали. Або раніше знали, а на цей сайт прийшли, щоб більше дізнатися, хто я, і що я роблю.
Що я роблю, можна описати двома словами: шию та малюю. Шию торбинки, гаманці, подушки та магнітики (так, їх теж!). Малюю на сумочках, які пошила, або на дошках, які опалила.
…і завжди, скільки себе пам’ятаю, шила. Моя мама – професійна кравчиня. Ось чому я не можу відповісти на питання, коли навчилася шити, але легко відповідаю на питання «де». Вдома, звичайно.
Потім було швейне училище. Найголовніше, чому мене навчили в Сімферопольському швейному училищі – строчити рівні строчки. Ні, нас, безумовно, іще багато чому навчили, але зараз, через двадцять з гаком років, я саме зі швейним училищем пов’язую своє вміння робити акуратні рівні шви.
В швейному училищі нас вчили кроїти та шити одяг. Ази праці зі шкірою я осягала пізніше, коли потрапила на роботу в майстерню, де шили шкіряні куртки. Шити краще за все вчишся на ремонтах, саме цим я і займалася: блискавку замінити, порвану кишеню зашити… Моя сусідка по цеху між іншим показала мені, як із обрізків шкіри пошити косметичку. Це була найперша в моєму житті річ зі шкіри. Ні про який пейзаж я тоді іще взагалі не думала.
Цеху того вже давно нема, а косметички зі шкіри я досі шию. Пейзажи на них появилися завдяки ідеї моїй – тоді ще майбутній – свекрухи, яка побачила мою косметичку і запропонувала зібрати зі шматочків картинку.
Від того часу я за допомогою крейди та кравецьких ножиць створюю картинки, кількість яких вже давно перетнула десять тисяч. Мій логотип – палітра, з якої разом з пензлем стирчать ножиці, відображає сутність моєї праці. Ножиці для мене такий само “малювальний” інструмент, як і пензлик.
10 фактів про мене і про шиття
Поступово я вигадувала нові й нові гаманці та сумочки. Всі викрійки креслила самотужки. За двадцять років накопичився великий досвід і склався широкий асортимент: «в роботі» більше ніж 40 моделей. Всі мої швейні творіння умовно можна розділити на дві великі групи: всі вони або мають форму чогось, або на них що-небудь (або хто-небудь) зображується.
…акриловими фарбами. Мені подобається їх укривістість та здатність намертво утримуватися на будь-якій поверхні.
Акрилові фарби я відкрила для себе нещодавно. В Феодосійській художній школі, де я вчилася (треба сказати, вельми успішно), були тільки акварель та гуаш. Але справа не в фарбах. Я досі з теплотою згадую вчителів художки, які нас, галасливих бешкетників, часом лінивих, мудро вели до розуміння тонкощів композиції та поєднання кольорів. Найголовніше – вони вчили нас Бачити. А вміння малювати приходить з практикою.
Тепер я малюю на шкірі та малюю на дереві, а також розписую додатково пейзажи, що зібрала з різнокольорових шматочків шкіри. Від цього вони стають “зовсім живі з підмальовкою – навіть шум вітра чутно у траві. І шурхіт хвиль, і тепле нічне повітря…” (с) відгук замовниці.
7 фактів про мене та малювання
…завжди був поруч зі мною. Я виросла в Феодосії, живу в цьому місті все життя і впевнена, що кращого місця для мене не може бути. Кримські пейзажі чудово «накладаються» на колажі зі шматочків шкіри, а я знаю Крим не просто добре – професійно. Географічний факультет ТНУ в Сімферополі – це 6 років отримання знань про Крим. Праця екскурсоводом – це роки практичної роботи зі знаннями про Крим. Кримські пейзажі я не просто бачила – я їх відчула. По ним неодноразово ходили мої ноги, про них розповідав мій голос, їх вітром розтріпувалося моє волосся. Те, що кримський пейзаж став частиною моєї творчості – закономірно. А екскурсоводом я й досі працюю, про це окремий сайт.
На моїх торбинках можливий не тільки Крим. Це може бути будь-який інший краєвид – в Європі, Америці – де завгодно. Надсилайте мені світлину вашого улюбленого краєвиду, і я скажу вам, як його можна зобразити на вашій сумці. Приклади можна подивитися на цій сторінці.
…іще маленькі. Складно передбачити, чим вони займатимуться в дорослому житті, але знанням про Крим та любові до творчості мама їх точно навчить – своїм власним прикладом.
А поки що моя донька з задоволенням тестує фігурні сумочки і трошки зображає з себе фотомодель.
Яке воно – життя дітей творчої мами (відео)
…не тільки засіб швидше доїхати в магазин за хлібом. Це іще й засіб подивитися на світ. Я багато їздила у велопоходи і по Криму, і за його межами. І хоча цей сайт присвячений моїй творчості, я розмістила тут розповіді про свої подорожі. Чому? Тому що мені подобається про це писати, а моїм знайомим подобається про це читати. Якщо вам подобається читати про подорожі – заглядайте у блог.
Як ми їздили по Грузії велосипедами
Як ми їздили по Вірменії велосипедами