Про що питають найчастіше

Чи маєте ви якусь спеціальну освіту?

Я маю багато освіт, і всі спеціальні. Спочатку я закінчила Феодосійську Дитячу художню школу, де нас вчили малювати. Потім – Сімферопольське професійне училище №38, де нас вчили шити. Посля него – Київський професїйно-педагогічний коледж ім. А.Макаренко, де нас вчили, как вчити шити. Посля цього був географічний факультет ТНУ, где нас взагалі багато чому вчили, але зараз Крим я знаю набагато краще, ніж сім років тому. Об’єднання вміння малювати, шити и аналізувати кримський пейзаж и дали результат, завдяки якому ви зараз є відвідувачем цього сайту.

Оо, у Вас, мабуть, якась особлива машинка, спеціальна голка…

Ні. В мене звичайна Чайка 142-М і звичайні голки №90. Кажуть, Чайки дуже вередливі – в такому випадку моя поддалася перевихованню. Ще я маю дуже пафосну Veritas, яка ідеально шиє тканини, але шити шкіру відмовляється, хоч там що їй роби. Тобто машинка або шиє шкіру, або не шиє взагалі. До речі, шкіра (зрозуміло, тонка – сукнева) шиється інколи навіть простіше, ніж деякі тканини .

Щодо голок. Так, існують спеціальні машинні голки для шкіри, вони загострені на кшталт стамески. Але воні не проколюють, а розрізають, завдяки чому шов на тонкій шкірі виглядає не дуже рівним. Голки для шкіри я використла тільки один раз, не сподобалося, більше не використовую. Це голки для товстої шкіри. На цьому відео можна подивитися, як я працюю. Ця передача вийшла в эфір на телеканалі ГТРК «Крим» 27 червня 2010 року.

А де Ви берете шкіру?

Купляю в секонд-хендах. Хто знайомий с ціма магазинами, знає, що в них часто можна купити зовсім нові речі, навіть з магазинними этикетками. Шкіряні речі недовго використовуються (особливо спідниці та брюки), і вони попадають в секонди майже (або зовсім) нові.

 

Ви використовуєте натуральну шкіру. Вам не пред’являли претензії захисники тварин?

На це питання я зазвичай відповідаю : а Ві ковбасу їсте? Як правило, мій співрозмовник стверджує, що так: вегетарианці не складають більшість в нашому суспільстві, і ми живемо не в Індії. Я використовую телячу шкіру та свинячу замшу. М’ясо на ковбасу, кістки собачці, а шкура – на шкіру, з якої шиють одяг. В принципі, мені можно пред’явити такі само претензії, як і тим, хто їсть котлети на вечерю.

До речі, шкіру в листах я використовую нечасто. Частіше це деталі одягу зі шкіри (див. попереднє питання). По суті, я з староі непотрібної речі роблю нову і потрібну. Це надзвичайно цінується за кордоном, де кризис перевиробництва та всі стурбовані утилізацією невикористаних речей. У нас поки що мало замислюються про це.

Ви давно займаєтеся шкірою?

Давно. Ще з минулого століття. Точніше, з 1999 року, коли після закінчення швейного училища потрапила в ательє по пошиву шкіряних курток. Моєю работою був дрібний ремонт – блискавку поміняти, карман зашити, подати-принести, чай заварити :), а старші жінки шили куртки. Одна з них навчила мене шити косметичку. Пейзажа на ній, зрозуміло, не було, це вже мої доповнення. Трошки вдосконалена, ця модель досі існує і є популярною.

Всі інші конструкції та технологію пошиву я вигадувала сама. Література про работу зі шкірою допомагала мало: в ній або розповідається, як робити об’ємні квіти, або як працювати з товстою шкірою. А я працюю з тонкою, як тканина, шкірою, и картины в мене рівні, без об’ємних квітів та листя.

Мені дуже складно визначити, в якій техніці я працюю. Жанр – декоративно-прикладне мистецтво. Картини – это, мабуть, колаж, сумки – аплікація, а гаманці що? І не колаж, и не аплікація… Я потребую коментарів мистецтвознавців.

Вы не боїтеся, що у Вас з’являться конкуренти?

За двадцять років ще жоден не з’явився. Щоб почати робити те ж, що роблю я, треба а) вміти шити та мати швейну машинку б) хоча б трохи вміти малювати та в) мати достатню кількість матеріалу. Я працюю одразу з приблизно 300 відтінками шкіри та замші. Все це накопичувалося не один рік.

Щоб зробитися моїм конкурентом, треба не тільки влодіти вищеозначеним, а щей мати величезне терпіння. Все ж це надзвичайно копітка робота – поєднувати десятки шматочків шкіри. Пейзаж на гаманці складається в середньому з 11-14 деталей, на картині – від 50 до 100 деталей, інколи більше. Також це все треба вміти акуратно склеювати та зшивати, і працювати постійно, а не коли заманеться.

Я не маю заперечень щодо бажання когось зробити те ж саме, що роблю я. В будь-якому випадку він створить речі, що відрізнятимуться від моїх. Навіть якщо хтось спробує скопіювати мене повністю – покт він вчитиметься, я вигадаю ще щось. Як сказав один знаменитий художник про плагіат: “Хай копіюють. Для мене це поштовх створити щось нове”.