Сумочка «Тропічна рибка»

Весела та незвична сумочка в формі рибки. Містка, зручна. Може бути використана як клатч. Сумочка “Тропічна рибка” добре пасує не тільки юним дівчатам, а й жінкам трохи старшого віку.

Рибка-сумочка шиється або з натуральної шкіри, або з екошкіри (штучної шкіри) – на ваш вибір. Застібка – блискавка. Зворотна сторона проклеєна клейовим дублерином, який виконує функцію підкладки.

Що таке клейовий дублерин

Розміри: від кінчика носика до кінчика хвостика 23 см. Вертикальний розмір в найширшій частині 16 см. Денце 21х5 см (діагоналі овалу). Ширина ремінця 12 мм, довжина біля 110 см, регулюється за допомогою пряжки. Ремінець кріпиться за допомогою двох карабінів. За бажанням його можна зняти та використовувати рибку як косметичку.

Кольорова гама може бути будь-яка! Висловлюйте ваші бажання.

Сумочка “Тропічна рибка” з натуральної шкіри

Сумочка “Тропічна рибка” з екошкіри (штучної шкіри)

Історія створення круглої сумочки-рибки та її подружок

Довга історія цієї рибки почалася в квітні 2013-го.

У мене є подруга Оля. У Олі є подруга – також Оля. Обидві Олі – величезні шанувальниці моєї творчості і постійно у мене щось купували. Коли вже було куплено все, що можна купити, вони забажали більшого. І ось в квітні 2013 до мене приходить повідомлення приблизно з таким текстом: «хочу багато рибок але щоб торбинками і всі різні платитиму скільки скажеш!». Закінчення повідомлення мені особливо сподобалося.

На ті часи у мене були тільки рибки-гаманці. Я почала матеріалізувати ідею рибок-торбинок. Крутилася носами з боку на бік в процесі розмірковування над конструкцією. Прочісувала Інтернет в пошуках відповідних форм. Малювала в голові. Малювала на папері. Малювала в Фотошопі. І під завісу, коли вже були вигадані  шість рибок, я майже випадково натикнулася в гуглі на картинку риби батіком на шовку.

Я перезняла форму та основні лінії, і за годину викрійка сьомої рибки була готова.

З семи запропонованих рибок Оля-подруга-Олі купила п’ять, і мій фінансовий стан був трошки підправлений. Я запитала Олю-свою-подругу, чи не вибере вона собі в подарунок будь-яку рибку – як подяку за «оптового» замовника. Оля обрала сьому, саме ту, останню.

З семи рибок «виплили в світ» чотири: ця остання, а також рибка-кава, смугаста рибка та просто-рибка. На ті часи у мене була маленька скромна крамничка на Ярмарку Майстрів,  де ця кругленька сьома рибка тихенько жила власним життям, інколи запливаючи в колекції або чиєсь вибране. Якимось неймовірним чином вони зуміла приплисти на ілюстрацію до об’яви про Тиждень тропіків на Ярмарку Майстрів. Я нічого про це не знала і відчула щось не те, коли в один день на рибку прийшло сім замовлень. Отак купою. Наступного дня іще декілька. Потім ще.

Я розгрібала рибний ажіотаж півроку.

Взимку я потрапила у лікарню та провела там місяць. Вайфай був непоганий, і прогулянки по Ярмарку були традиційними, як вечірній моціон. І ось підчас одного такого вечірнього моціону я випадково набрела на сторінку з саме тією рибкою, яку я так лихо змалювала, не дуже замислюючись, що це за рибка та звідки.

І тут в мені прокинулася совість. Ні, я, звісно, не згубила ані спокій, ані сон, і навіть не втратила апетит. Я спокійно жила, пила та їла, але десь там далеко в куточку мене сиділи та гризли, гризли, гризли… Ось так тихенько та методично, ніби миша на кухні.

Я ще раз заглянула на сторінку. А там грізні такі слова: Авторська робота! Копіювання та тиражування в комерційних цілях в будь-якому вигляді без письмового дозволу автора заборонене! Охороняється авторським правом.

Боже мій, подумала я. Грізний автор мені ніколи в житті не вибачить. Миша на кухні Совість вже прогризла діру десь в закуточку душі. Її (совість) явно захопило безсоння.

В грудні 2015 мені пощастило потрапити в групу майстрів, яких Мінкультури привезли в Москву на виставку «Ладья», представляти кримський регіон. Збираючись в Москву, я набралася хороброщів та написала грізному автору покаянного листа з пропозицією рибку подарувати, аби свою провину загладити. Грізний автор Людмила Соболь ошелешено мовчала два дні, а потім написала, що мало не вбита моєю чесністю та порядністю. І що да, приїде за рибкою та познайомитись.

Совість-миша в закутку задоволено завурчала та відправилася спати.

Людмила приїхала. Рибку із задоволенням взяла, подарувала дуже красиву троянду з фоамірана, сказала, що вона зараз ось цим займається, і що це була її стара робота, і взагалі риб у неї багато, і ця багатьом подобається. Ми сфотографувалися напам’ять.

Совість-миша тихенько спить в своєму закутку. Всі задоволені.

Я досі не можу сказати, чи це був плагіат, чи ні. Головне, що художник не сердиться.