ручная работа
Кримські краєвиди відрізняються яскраво выраженою силуетністю. Аю-даг, Карадаг, Сокол впізнаються завжди и в будь-якому ракурсі.
Навряд чи старий Карадаг, коли вивергався-створювався, припускав, що через мільони років він стане ідеальною “моделлю” для картин зі шкіри.
Не тільки Карадаг – майже кожна помітна гора в Криму має свій особливий, неповторний силует, який дуже просто впізнати і який легко перевести в лекала для картини.
Як я роблю картини зі шкіри (відео)
Рамка всіх картин дерев’яна, обтягнена шкірою, ширина рамки 2 см. Зворотна сторона картини – лист щільного картону, обтягнений тканиною. На звороті картини наклеюється світлина пейзажу, який був «моделлю». Для транспортування картина пакується в прозорий пакет зі струною (Zip-Lock). Вага картин від 400 до 800 г.
«Не знаю, скільки пройде років, – тільки в Каперні розквітне одна казка, пам’ятна надовго. Ти будеш великою, Ассоль. Одного разу вранці в морській далечині під сонцем блисне червоне вітрило. Сяюча громада червоних вітрил білого корабля двинеться, розсікаючи хвилі, прямо на тебе. Тихо буде пливти цей чудесний корабель, без криків та пострілів…» Олександр Грін. «Червоні вітрила».
Є в Криму, поруч з Коктебелем, затока Тиха. Саме туди припливли одного разу Червоні вітрила, і юна Анастасія Вертинська в ролі Ассолі вибігла їх зустрічати…
На картині пейзаж Тихої затоки – силует гірського масиву Карадаг, з-за якого на горизонті показався казковий корабель з червоними вітрилами. Обраний момент, коли вітрила вже з’явилися на горизонті, але їх іще ніхто не помітив, і берег ще зовсім порожній, тільки старого розбитого човна омиває біла піна…
Картина знаходиться в фондах будинка-музея Олександра-Гріна (Феодосія)
Лісья бухта знаходиться в Криму та притулилася поміж Карадагом та Меганомом. Культове місце, відоме далеко за межами Крима, де знавці дикого відпочинку віддаються душевній релаксації.
«Вздовж берега, всіяного голими тілами з усього СРСР, повільно проходить то в одну, то в іншу сторону, прикордонний катер. На містку стоїть вдягнений у відпрасовану літню форму-2, в білій фуражці, з червоним галстуком офіцер та по гучномовцю волає: «Громадяни, ви знаходитеся поблизу державного кордону Союзу РСР. Негайно одягніться!» О.Єна, О.Єна. «Лоція Криму».
Лісья бухта також чудово виглядає на шкіряних гаманцях з пейзажами.
Пейзаж на картині: погляд в сторону села Сонячна Долина та скали Деліклі-кая.
Сонячна долина – стара назва села Кози – сонячне, сухе, спекотне місце. Тут, в кліматі напівпустелі, визріває виноград дуже солодкий, дуже смачний, цінних, унікальних сортів. Сонячна долина – край з багатолітніми традиціями виноробства та виноградарства. Саме тут народився, живе та кожен рік визріває сорт винограду Екім-кара, той самий «Чорний доктор», основа для знаменитого та дуже рідкісного вина.
Розмір: Картина 30х40 см, рамка разом з паспарту 40х60 см.
Парадіз – означає «Рай». Вузька гірська дорога веде нас до райського куточка…
Парадіз – стара назва селища Новий Світ в Південно-Східному Криму. Від Судака до Нового Світу – сім кілометрів вузьким гірським серпантином, понад морем, по схилу гори Сокол – величезного скам’янілого коралового рифу. Дорогу облямовують темні, примхливо зігнуті ялівці та стрункі зелені кипариси. А там, внизу – синє-синє море!
Пейзаж – Коктебельська затока та гірський масив Карадаг. Ракурс, що зображений на картині, можна побачити зі стежки, що пагорбом єднає Коктебельську та Тиху затоки. Цим краєвидом милується кожний, хто побажав піднятись з Коктебеля на гірський хребет Кучук-Єнишар, на вершині якого знаходиться могила поета Максиміліана Волошина.
Осінь в Коктебелі – тиха та сонячна, прохолодна та з хмаринками, ароматна та барвиста… Сонце вже не підсмажує, а гріє. Море іще тепле, а повітря вже прохолодне. Хмари набігають вже частіше, закриваючи сонце – і від цього старий сивий Карадаг стає іще похмурнішим…
Скоро, скоро прийде зима, закриє снігом руді Коктебельські пагорби, але це буде пізніше. А поки ще квітнуть осінні квіти, завивається серед сухої трави вузенька стежечка, зове та вабить на прогулянку, пробуджує мрії та спогади…
Маяк на картині – маяк на мисі Тарханкут, Західний Крим.
На морі шторм, на морі шторм,
Кипить розгніване чимсь море,
Ідуть вали з усіх сторін
Нічним розбурханим простором..
Пейзаж – гірський хребет Карагач зі сторони селища Курортне. Карагач – частина гірського вулканічного масива Карадаг біля Коктебеля в Південно-Східному Криму. Дві центральні скелі Карагача – «Король» та «Королева» – спускаються до «Трона», а трохи вище склонилася в шанобливому уклоні «Свита».
Існує зменшений варіант картини – 20х30 см. Карагач також можна подивитися на пейзажних сумочках зі шкіри.
Мис Хамелеон замикає Коктебельську затоку в Південно-Східному Криму. За Хамелеоном розташована не менш відома затока Тиха. Свою назву мис Хамелеон отримав за феноменальну здатність змінювати колір багато разів за день в залежності від освітлення, а на заході сонця – кожні декілька хвилин. Відбувається це через наявність специфічних порід, з яких мис складається – глинистих сланців.
Хамелеон – народна назва. На мапах він позначений як мис Лагерний.
На мис Хамелеон також можна подивитися на пейзажних гаманцях зі шкіри.
Коктебель знаходиться в Південно-Східному Криму у підніжжя гірського масиву Карадаг. Мис, який добре видно з берега Коктебельської бухти, має назву Мальчин та відомий подібністю з профілем поета та художника Максиміліана Волошина.
На мис Мальчин також можна подивитися на шкіряних гаманцях з пейзажами.
Скеля-арка Золоті ворота – частина гірського масива Карадаг, що поруч з Коктебелем в Південно-Східному Криму. Скеля складається з дуже темних вулканічних порід, а свою назву отримала за цікаву здатність яскраво відбивати сонячне світло, особливо на світанку.
Ця скеля також чудово виглядає на пейзажних гаманцях зі шкіри.
Селище Орджонікідзе розташоване на березі Двуякорної бухти у миса Кіїк-Атлама. Назву миса перекладають як «Стрибок дикої кози», але з грецької мови переклад звучить більш прозаїчно: «Той, що далеко видається вперед». Мис дійсно дуже видається в море. Закінчується Кіїк-Атлама невеликим, 30 метрів заввишки кам’яним острівцем Іван-баба («Отець Іоанн»). Назву бухти «Двуякірна» частіше за все пояснюють характерними для неї сильними штормами, які змушували кораблі віддвати два якіра, аби втриматись на місці.
Вид на хребет Карагач зі сторони Карадагської біостанції.
Вид на Лісью бухту зі склона гірського масива Ечкі-даг.
Коктебельська затоку та гірський масив Карадаг в цьому закурсі можна побачити зі стежки, що пагорбом єднає Коктебельську та Тиху затоки. Цим краєвидом милується кожний, хто побажав піднятись з Коктебеля на гірський хребет Кучук-Єнишар, на вершині якого знаходиться могила поета Максиміліана Волошина.
Розмір: Картина 20х30 см, ширина рамки 1,5 см, ширина паспарту 3 см.
Скеля Іван-розбійник – частина гірського масиву Карадаг. Складається з порід, що створилися в жерлі вулкана, який вивергався на цьому місці 150 мільйонів років тому. Після Золотих воріт ця скеля, мабуть, найцікавіша на Карадазі. Якщо подивитися зверху, силует скелі нагадує фігуру людини, яка йде по пояс в воді. На людини висока селянська шапка та торба за спиною. За скелею розташована невеличка затишна бухточка, яка отримала назву Розбійницької. Про бухту існують легенди, головні герої яких – пірати, контрабандисти та морські розбійники. Невеличкий корабель, захований в бухті у підніжжя Івана-Розбійника, не побачити з моря. Але назва бухти йде від запорізьких козаків – їх «чайки» ховалися тут під час походів на турок. В цій бухті запорожці проводили ночі перед штурмом турецької Кафи (сучасна Феодосія).
Розмір: Картина 18х24 см, ширина рамки 2 см.
А-Даг – одна з найвідоміших кримських гір. На самому березі моря піднімається величезний, покритий лісом силует, який нагадує гігантського ведмедя, що п’є воду. Звідси й назва: Аю-даг перекладається як «Ведмідь-гора».
На картині зображений вид на гору Аю-Даг зі сторони селища Партеніт. Аю-даг також добре виглядає на пейзажних сумочках та гаманцях зі шкіри.
Розмір: Картина 18х24 см, ширина рамки 2 см.
